Анатолій Дімаров. На коні й під конем

Це неймовірна, прекрасна, чудесна книжка про дитинство. Від хлоп’яти Толька, що захищав молодшого брата від страховищ, які ховалися під лавою, до Дімарова, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Только - малюк. Только - першокласник. Только у середній школі. Только - підліток. Дімаров - солдат. І всі вони - надзвичайно щирі і правдиві. Все перед нами як на долоні: пригоди, вчинки, думки, почуття, все-все. Злість на брата і готовність захищати його від усіх на світі монстрів. Капості і відчуття провини потім. Дружба, вірність, перші зради, перша закоханість, перші розчарування - все це проживаєш разом із героєм. І червоною ниткою, неперевершеною ліричною лінією через усі пригоди героя проходить любов до мами. Саме під час читання уривків про маму у мене на очі наверталися сльози.
Книжка не тільки - і не стільки - смішна чи весела, хоча там, безперечно, є моменти, з яких я сміялася вголос. Однак набагато більше моментів, коли ти тихо посміхаєшся, навіть з якоюсь ноткою печалі. Це неймовірно правдива і така ж неймовірно лірична історія дорослішання, яка, я впавнена, відгукнеться у кожному серці.