Марк Ходдер. Загадкова справа Джека-Стрибунця

Чесно кажучи, я вже давно не читала нічого настільки захоплюючого та цікавого, коли ти готовий пожертвувати навіть сном (!), щоб прочитати ще хоч трошки, ще ближче підійти до розгадки таємниці Джека-Стрибунця. Звичайно, доля інтриги було втрачено, тому що я знала, що читаю про мандрівника у часі, і логічно було б припустити, що чудо на ходулях - це він і є, але задоволення менше від цього я не отримала.
Тому що увесь цей стімпанк - Лондон, смог, сажа з неба, пенні-фартінги, гвинтостільці, джентльмени з ціпками і в циліндрах, пароконі, говоруни і бігунки - все сипалося і сипалося, як з ящика Пандори.
А потім ще технологісти і лібертіни, і електростанція - і все це через кілька недбало кинутих слів прибульця з майбутнього, які потрапили у потрібні вуха. А зверху - самозаймисті вервольфи, Дарвін з подвійним мозком, людина-пантера, Брюнель у вигляді металевої бочки з купою маніпуляторів.
Коротше, міг би дослідник сер Річард Френсіс Бертон одружитися, стати консулом і померти в старості від серцевого нападу. А талановитий поет Алджернон Суінберн міг би спитися, і ділу кінець. А Спік таки застрелився б. А Генрі де ла Пое Бересфорд одружився б і споважнів. А королева Вікторія стала б символом Англіх. Але щось пішло не так, коли одному амбіційному вченому з 2022 року в його сороковий день народження стрелило в голову стерти ганебну сторінку з історії власного роду, і у нього тещ щось пішло не так, і закрути...
А тому що мандри у часі та змінення минулого - це вам не просто так.