Як же приємно, друзі, читати живу книжку про живих людей, та ще й живою українською мовою! Ці двое, Ява Рень і Павлуша Завгородній, надзвичайно привабливі хлопці, справжні шалапути і хулігани з невичерпною фантазією і таким самим ентузіазмом, які знають, що таке справжня дружба і відданість.
І як класно разом із ними викликати на тореадорський поєдинок корову Контрибуцію, скрадатися кукурудзяним полем за шпигунами і перевіряти дружбу на міцність єдиною цукеркою, жити на безлюдному острові, плавати на риболовлю, стрибати у воду з найвищого дерева і мріяти про мініатюрну атомну бомбу на транзисторах. Шукати незнайомця з тринадцятої квартири і зніматися в кіно. Переживати трагедію втрати найкращого друга через якусь чаплю і спідницю, і посміхатися, як дурень, через примирення. І з другом, і з чаплею :)І добре те, що всі герої - не однобоко хороші або погані, а різні. Ось хлопці - головні герої. Бешкетники і хулігани, десь егоїсти, десь власники, комусь заздрять, до когось ставляться несправедливо, періодично творять фігню. Але в той же час - віддані друзі, готові прийти на допомогу не лише одне одному, але й іншим, і неважливо, що керує ними думка "прославлюся на все село" :) Або ось київський Будка. Негативніше нема куди, але і в ньому є немало хорошого. Або Барбадим васюківський. Спочатку неприємний тип видається потім справедливим і навіть доброзичливим. Або Гребенючка - очікуєш, що буде типова дівчинка з хлопчачих книжок, яка все робить правильно, на всіх доносить і взагалі. А вона раптом виявляється такою собі бойовою подругою.
Хочу ще сказати, що друга частина книжки, про пригоди в Києві, мені не сподобалася. А третя - дуже лірична і зворушлива, не така, як дві попередні, більш... доросла, чи що. Але і хлопці подорослішали. 11 років і 13 - дві великі різниці все ж.
Комментариев нет:
Отправить комментарий