Спочатку я подивилася серіал і вирішила, що буду читати книжку, бо ж книжка краще! (Хоча був у мене один сумний випадок, коли виявилось, що ні, не краще).
Книжка одразу після виходу отримала купу нагород (зокрема, премію Г'юго, Локус, Всесвітню премію фентезі, Міфопоетичну премію та British Book Awards), і є за що, я вам скажу. Хоча для мене це рекордна за часом читання книжка (десь півроку я її читала, відволікаючись на
щось інше і знову повертаючись), я рада, що не покинула її.
Перед нами - альтернативна Англія початку 18 cтоліття, трошки схиблений король, наполеонівські війни, салони, прийоми, джентльмени і леді і все таке. Цілком автентична, така Діккенсівська Англія, я вам скажу. Але - і тут ось альтернативність - в Англії є магія. Вірніше, колись була.
Колись в Англії жили могутні чарівники, яким допомагали ельфи з Країни Фей. Колись Північною Англією правив загадковий Король-Ворон, імені якого ніхто не пам'ятає. Це все було - колись. А теперь поважні джентльмени, що називають себе чарівниками, вивчають історію магії і читають книжки
виключно ПРО магію, а не З магії. А чаклувати - то взагалі не джентльменська справа.
Але магія в Англії все ж є, і скорцентровала вона у сухеньких лапках містера Норрелла, відлюдькуватого чарівника-практика, що скупляє всі книжки з магії, до яких тільки може дотягтися, і майже не виходить з власної бібліотеки.
Але за пророцтвом Короля-Ворона, чарівників має бути двоє. І обидва вони зазнають поразки.
Другий - цілковита протилежність, Джонатан Стрендж. Палкий, пристрасний, імпульсивний, він іде до містера Норрелла в учні, і з цього, звісно, не виходить нічого доброго.
А виходить - протистояння теорії та практики, знань та сліпого намацування, обережності та безрозсудності, боягузтва та готовності на все заради нових знань, протистояння містера Норрелла та Джонатана Стренджа, двох чарівників, які зазнали поразки.
Книжка насправді, незважаючи на те, що про магію і чарівників, розлога і неквапна по-англійски, по-Діккенсівськи. Всі магічні вправи і надзвичайні випадки відбуваються на тлі розміреного англійського побуту. Все спокійно і виважено. Все як годиться ждентльменам.
Сюзанна Кларк наповнює свою книжку справжньою англійськістю: презирством до шотландців, зверхність до французів, всі визначні політичні діячі, всі відомі особи там є, і письменниця настільки легко і невимушено з цього всього іронізує, що читати одне задоволення.
Багато там всього, насправді. Сюжетних ліній, персонажів, паралелей, історії, фантазії, магії, побуту, стосунків, мрій і прагнень.
Задоволення я отримала, тепер буду серіал передивлятися :)
Книжка одразу після виходу отримала купу нагород (зокрема, премію Г'юго, Локус, Всесвітню премію фентезі, Міфопоетичну премію та British Book Awards), і є за що, я вам скажу. Хоча для мене це рекордна за часом читання книжка (десь півроку я її читала, відволікаючись на
щось інше і знову повертаючись), я рада, що не покинула її.
Колись в Англії жили могутні чарівники, яким допомагали ельфи з Країни Фей. Колись Північною Англією правив загадковий Король-Ворон, імені якого ніхто не пам'ятає. Це все було - колись. А теперь поважні джентльмени, що називають себе чарівниками, вивчають історію магії і читають книжки
виключно ПРО магію, а не З магії. А чаклувати - то взагалі не джентльменська справа.
Але магія в Англії все ж є, і скорцентровала вона у сухеньких лапках містера Норрелла, відлюдькуватого чарівника-практика, що скупляє всі книжки з магії, до яких тільки може дотягтися, і майже не виходить з власної бібліотеки.
Але за пророцтвом Короля-Ворона, чарівників має бути двоє. І обидва вони зазнають поразки.
Другий - цілковита протилежність, Джонатан Стрендж. Палкий, пристрасний, імпульсивний, він іде до містера Норрелла в учні, і з цього, звісно, не виходить нічого доброго.
А виходить - протистояння теорії та практики, знань та сліпого намацування, обережності та безрозсудності, боягузтва та готовності на все заради нових знань, протистояння містера Норрелла та Джонатана Стренджа, двох чарівників, які зазнали поразки.
Книжка насправді, незважаючи на те, що про магію і чарівників, розлога і неквапна по-англійски, по-Діккенсівськи. Всі магічні вправи і надзвичайні випадки відбуваються на тлі розміреного англійського побуту. Все спокійно і виважено. Все як годиться ждентльменам.
Сюзанна Кларк наповнює свою книжку справжньою англійськістю: презирством до шотландців, зверхність до французів, всі визначні політичні діячі, всі відомі особи там є, і письменниця настільки легко і невимушено з цього всього іронізує, що читати одне задоволення.
Багато там всього, насправді. Сюжетних ліній, персонажів, паралелей, історії, фантазії, магії, побуту, стосунків, мрій і прагнень.
Задоволення я отримала, тепер буду серіал передивлятися :)
Комментариев нет:
Отправить комментарий