суббота, 1 июля 2017 г.

Книжкові покупки червня

У червні було не так багато покупок, бо в книгарні не заходила :)
Як завжди, маю щось із КСД :)

1. Дж. Д. Селінджер. Ловець у житі
Мені знову соромно, але я цю книжку не читала. Купила, щоб нарешті прочитати, хоча, мабуть, уже пізно і не надто актуально буде, але познайомитись все одно треба.

2. Джеральд Даррелл. Гончаки Бафуту
Даррелл - то любов з дитинства, я дуже раза, що його почали перекладати. Сподіваюся, переклад буде хороший, бо я навіть не поцікавилася, як із цим справа, - схопила, як тільки побачила.

3. Маркус Зузак. Крадійка книжок
З цим автором я знайома за  романом "Посланець" - мені сподобалось, тож чому б не почитати іншу його книжку. Крім того, на неї багато хороших відгуків, мені її рекомендували різні люди, у неї приваблива анотація, а ще вона екранізована. Але фільм не буду дивитися, поки не прочитаю.

4. Оксана Забужко. Notre Dame D`Ukraine: Українка в конфлікті міфологій і
5. Оксана Забужко. Казка про калинову сопілку
Це я зараз читаю "І знов я влізаю в танк" Забужко. А коли її читаю, хочется мати на полицях все, що вона написала. А тут видавництво "Комора" ще й зробило знижку до Дня конституції, тож на моїй полиці є ще дві книжки улюбленого автора. З книжки про Лесю я читала уривки в університеті і ще тоді вирішила, що треба читати повністю, плюс в "І знов..." до неї багато відсилок, так що буду читати. 

воскресенье, 18 июня 2017 г.

Hans Christian Andersen. Królowa śniegu i inne bajki

Я тут відкрила для себе чудовий новій світ аудіокнижок польською мовою.
Назнаходила багато чого, але почати вирішила з простого - з казок - щоб трохи згадати, як звучить мова, звикнути до неї на слух і нормально сприймати.
Отже, казки Андерсена. У цій збірці їх було 17, і серед них навіть трапилися такі, яких я не читала і не знала (Z jednego gniazda, Cień, Latający kufer, Kalosze szczęścia, Historia roku), тож цікаво було познайомитись.
Першого окремого зауваження заслуговують виконавці. Вони прекрасні! Особливо моє серце підкорив Janusz Zadura, який читав "Гидке Каченя" та деякі інші казки. Він просто неперевершено передавав голосом різні характери персонажів, особливо мене порадували кіт і курка в "Гидкому Каченяті".
Та що там, приємно було слухати всіх п'ятьох виконавців, Справжні професіонали.

Друге окреме зауваження хочу присвятити казці "Снігова Королева", а саме перекладу. Наприкінці казки (польською мовою) є такий епізод: Герда боса крізь сніг іде до палацу Снігової Королеви і починає читати "Отче Наш", і до неї злітає цілий легіон ангелів, щоб захистити її від снігу та холоду. Я цього епізоду не пам'ятала, тому перечитала російський і український переклад - і дійсно, такого немає. А в радянському мультику ще і трагізму додали з покиданням у снігу оленя, який вибився із сил. А от в англійській версії - є. Ну, і в польській, звичайно, також. Такі от чудеса перекладу :)

Ну, а загалом, я послухала польську і впевнилася, що все ще нормально сприймаю на слух, дізналася, як буде польською дюйм і як називається північний олень, а ще на власні вуха почула класне слово tornister (до речі, в Сніговій Королеві вперше, а потім і в Кресалі).

Далі буде :)

понедельник, 12 июня 2017 г.

Олександр Ірванець. Харків 1938

Нарешті, через місяць після прочитання книжка повернулася до мене, думки зібралися докупи, і можна писати відгук.

Отже, почалося все першого травня. Хоча ні, насправді трохи раніше, з інтригуючих постів літмузею, який обіцяв феєрію на презентації, і так само інтригуючих постів нашої улюбленої критикеси Тетяни Трофименко з маленькими уривочками з цього роману.

На презентацію треба було йти - однозначно. А от чи купляти книжку, я ще думала. Але потім побачила - дивіться, яка красива. І папір хороший. І чарівні слова в анотації - "антиутопія", "альтернативна історія", "тест для читача на знання класичної та сучасної світової літератури й історії України". І ще їжак був наклеєний на обкладинці. Ну як її, таку гарну, було не купити?

Презентація була -  ну таке. Звичайна собі презентація, прикрашена трошки читанням тексту не лише автором, а й студентами театрального вишу.

Сама книжка... Спочатку мені подобалось. Цікаво було відгадувати, хто є ху, хоча насправді все доволі прямо і прозоро. Цікаво було, яку ж альтернативну історію подасть автор. Смішно було, да, але недовго. Потім ставало трохи гидко. Потім я ловила себе на тому, що ніби отут треба сміятися, але якось не сміялося ("Собачі яйця" Булгакова? Серйозно?). В якийсь момент я перестала розуміти, що взагалі відбувається, тому що, власне, нічого не відбувається.

У книзі, здається, є сюжет. По-перше, бравий полковник СБУ Коцюба дізнається про когось надзвичайно небезпечного, хто має приїхати в Україну і наробити біди. Хто цей хтось - стає зрозуміло з першої ж появи цього персонажа на сторінках тексту. Але щоб скріпити всі ті навидумувані епізоди - хай буде.

Є ще карнавал, який відбувається у Харкові - столиці УРСР (Української робітничо-селянської республіки, а не те, що ви подумали) - першого травня, і на який з'їжджаються гості з усіх усюд. Знову ж таки, для скріплення докупи усього - нехай.

Ну і все. Все інше - набір не дуже пов'язаних між собою епізодів, з яких не надто зрозуміло, що ж воно таке УРСР, як у цій країні живеться (хоча зрозуміло, що добре!).

З другого боку, якщо сприймати книжку як текст заради тексту, як гру "запхай у книжку якнайбільше персоналій і зіткни їх між собою", а для, читача, відповідно, "розгадай, чого напхав автор", то чом би й ні. І прекрасно тоді читати про Сергійка зі Старобільська, якого прихистив Семенко, і про дівчинку Ліну з отруйними пиріжками, і про те, як Вишня і компанія билися з Гемінґвеєм, і як Хвильовий знемагав від пристрасті до падчерки, і як відомому ентомологу Набакофу пропонували вести секцію тенісу у дівчат. І що Мазєнін змінив прізвище на Мазайло і став пуристом. І про "любов" Булгакова і Бузини, хоча і в особі Алєсі Бузіної. І про Ахматову з Гумільовим. І про Кобилянську, яка отримала Нобелівку. І багато ще про кого і про що - бо історичних штук там теж можна відшукати багатенько.

Тож, свою фнутрішню філоложку я цією грою потішила, і з цього боку - мені сподобалось.

воскресенье, 4 июня 2017 г.

Книжкові покупки травня

Я тут нарешті відриваюся за всі голодні студентські роки і доволі часто купую книжечки. Купую швидше, ніж читаю :) Тому спробую нову рубрику - книжкові покупки місяця.
Травень був особливо багатий на новинки на полиці, у мене з'явилося аж сім книжечок.
Ірванця дала почитати, тому покажу обкладинку. Тож поїхали.
1. Анджей Сапковський. Відмак. Вежа ластівки. 
Ага, йожики плакали, кололися, але продовжували. Це сьома книжка з восьми, видана українською мовою. Я дуже люблю цю сагу про відьмака, про добро, зло, любов і призначення, у мене є всі книжки у російському перекладі і навіть одна польською, тож повз український переклад я пройти не могла. Прочитала перші дві - є питання і до перекладача, і до редакторів з коректорами (набагато більше). Вірю, що вони виправились, і в третій і далі книжці менше прикрих помилок. Колись я його зберу, прочитаю і напишу здоровезний, сповнений любові відгук з передісторією і пост скриптумами :)

2. Гаррі Поттер і в'язень Азкабану.
Вперше серыю книжок про малого чарівника я прочитала у двадцять із гаком років - в електронці. А оце недавно зайшла на сайт а-ба-ба-га-ла-ма-ги, а там воно. Ну, треба купувати, вирішила я, бо ж перечитуватиму - сто відсотків. Тим більше, український переклад - просто чудовий, його, здається, визнали одним із найкращих у світі.

3. Фенні Флегг. Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка"
Судячи з описів та відгуків, ця книжка чудово проходить тест Бекдел, і взагалі - про жінок. Крім того, судячи з тих-таки відгуків, доволі провокаційна, зачіпає складні та болючі питання/проблеми. Крім того, сподобалась деяким моїм знайомим з подібними до моїх смаками. Так що має бути цікаво.

4. Льюіс Керрол. Аліса в Країні Див. Аліса в Задзеркаллі.
Книжка теж задзеркальна - починається з обох своїх боків :) Соромно зізнаватися, але Алісу повністю від початку до кінця я жодного разу не читала. А а-ба-ба-га-ла-ма-гівська дзеркальна книжка з ілюстраціями Владислава Єрка - прекрасний привід надолужити.

5. Іван Малкович. Подорожній.
Ну, ноу комментс, да? Прекрасна вся ця серія "Українська Поетична Антологія", у мене з неї Ірванець і Андрухович є. От тепер іще Малкович.

6. Карін Боє. Каллокаїн.
На цій книжці написане чарівне слово "антиутопія", я цей жанр дуже люблю, багато чого прочитала, а прізвища цього автора навіть не чула. А вона, між іншим, писала якраз тоді, коли з'явилися і "Ми" Замятіна, і "Прекрасний новий світ" Хакслі. Ще одне чарівне слово (вірніше, словосполучення) - шведська письменниця. Я зовсім недавно відкрила для себе північноєвропейську літературу (не рахуючи Туве Янссон, звісно :) ), і я в захваті, тому не познайомитися з антиутопією шведської письменниці - просто злочин.

7. Олександр Ірванець. Харків 1938.
Ну і нарешті Ірванець. Це була, насправді, перша покупка травня,бо саме першого травня в Харкові відбувалася презентація цього роману за участі автора. Ну, і я знову купилася на чарівні слова. "Антиутопія", ага, це раз. Друге - фраза з анотації: "тест для читача на знання класичної та сучасної світової літератури й історії України". Ну і плюс вона якісно оформлена і надрукована. Якщо б я писала цей текст одразу після презентації, то тут були б "піскі і візґі", захват, передчуття чогось надзвичайного... Але я пишу це зараз, коли книжку вже прочитала, і якось воно... Оце місяць намагаюся зібрати враження докупи, і все ніяк. Але відгук напишу. Мабуть. Колись.

пятница, 12 мая 2017 г.

Вадим Панов. Войны начинают неудачники

Це прекрасна книжка для того, щоб відволіктися, зануритися у цей вигаданий світ та забути на деякий час про світ навколишній.
Це гідна бойова фентезятина, де герої вляпуються в одну неприємність за іншою, і ти знаєш, що це не закінчиться, поки не закінчиться книжка. А коли закінчиться, то все буде добре, а не як у Мартіна. Всі головні дійові особи залишаться живими, и когось на другому плані винивне якесь там коханнячко, і всі розійдуться, задоволені одне одним.
Що привабливого.
Динамічний сюжет - у книжці постійно щось відбувається, і за цим цікаво спостерігати.
Наявна яка- не-яка, але все ж інтрина - трошки переживаєш за персонажів, як вони виберуться з чергової фігні, в яку влізли.
Незвичайний авторський бестіарій - цих усих чудів, людів, навів та інших шасів цікаво вивчати.
Передбачувано - так. Ну то й що? :) Зате захоплює, відволікає і мозок не напружує - а це для мене зараз головні критерії вибору книжки на почитати у перервах на роботі.
Це все стосується, мабуть, циклу про Таємне Місто в цілому.
А конкретно ця книжка - про те, що силові методи вже нічого не вирішують, а договір, об'єднання і співпраця - так. І скілки б не було багато сил у тебе, і скільки мало - в інших, ти не вистоїш, якщо ти один.

суббота, 29 апреля 2017 г.

Юрій Шерех. Я - мене - мені (і довкруги). Спогади. Книга 2. В Европi

Якщо перша книга була про "я - мене - мені", то друга - стовідсотково про "довкруги".
Звичайно, від особи автора в мемуарах нікуди дітися, але тут головні все ж люди, які були поруч. Які МУРували українську літературу на еміграції.Юрій Володимирович дозволяє поглянути на людей його очима. Юрко Лавріненко  з посмішкою, "наче в зайчика, що поласував капустою і оце щасливий у світовому масштабі". Непохитний і певний себе Генерал Олексійович Самчук з обличчям сільської бабусі, а влітку - европеїзованої. Маланюк, який з героя-надлюдини перетворився раптом у "плюшового ведмедика" і психологічного барона. Катря Гриневичева, надзвичайна жінка та оповідачка.Юрій Косач, непевний і хиткий, який постійно гучно віходив з МУРу і радо повертався. Пишний леопард Костецький, для якого мистецтво було - все, зовні неохайний - і завжди голодний. Надзвичайно ерудований і по-дитячому наївний Віктор Петров (він же В. Домонтович). Параноїдальний Осьмачка, Барка Багряний, Олекса Ізарський, Полтава, Лиман...
Ці портрети - не було трясіння брудною білизною абощо, це цікаві дрібнички, що оживлюють, о-при-люднюють письменника, якого ти знаєш тільки за літерками, які  він написав. Ну і ще трошки - за літерками, які написали про нього інші. Такі дрібнички, які роблять їх земними, але не принижують.
Ці мемуари (і перша, і друга книжки) - надзвичайно відверті. Не кожна людина зважиться написати про себе всілякі речі, за які пекуче соромно потім, не кожна зважиться писати та визнати свої помилки. Юрій Володимирович щирий - і не соромиться правди, якою б вона не була, про себе, про події, про інших.
Це справді приваблює.

среда, 19 апреля 2017 г.

Джек Лондон. Поклик предків

Це друга повість, яку я з 12 років перечитую регулярно разом з Білим Іклом.
Ця книжка також про боротьбу і виживання, тільки ситуація - дзеркальна. Тут вихований південний пес раптом опиняється на жорстокій Півночі, де править закон ціпка та ікла, де потрібно вбивати - або будет убитий ти.
І у вихованого південного пса раптом прокидаються давні інстинкти: він чує вітер, знаходить місця для ночівлі, він хитрий, і швидкий, і диявольськи розумний, він уміє відступити, коли треба, і постояти за себе. Не дуже давні інстинкти, які говорять йому любити роботу, кожного дня з задоволенням тягти за собою важкий вантаж, теж прокидаються, бо і без них у тій ситуації, в якій собака опинився, не вижити.
Отже, середовище знову виліпило з м'якого тіста те, що, затвердівши, виживе і буде успішним.
Ще в цій книзі є люди. Люди-типи. Зібрані і розхлябані, гонористі, егоїстичні, відверті, прості... Але характери собак виписані набагато докладніше та яскравіше, ніж характери людей.
І ця книжка про любов. Відверту і безкорисливу, якою людина може обдарувати собаку. Безмежну і самовіддану, якою собака відповідає людині.