Читра Дивакаруни. Принцесса специй

"Принцеса спецій" - ще один варіант одвічного протистояння обов'язку та почуттів, цього разу приправлений чималенькою кількістю духмяних індійських спецій, чудес та магії.
Здавалося б: от є принцеса Тіло, її обов'язок - допомагати людям, не залишати магазин, не торкатися ні до кого, не виділяти нікого. Але Тіло залишає, торкається, закохується... Бо ж ніщо людське їй не чуже, незважаючи на її дар. Все просто, треба тільки зробити вибір між почуттями та обов'язком.
Але ні, принцеса Тіло - персонаж набагато складніший. Це дівчинка, яка зневажала свою сім'ю і з легкістю думки винищила все село, у якому її вважали майже за богиню. Це дівчина, яка приплвила на острів, на який неможливо потрапити простим смертним. Це принцеса, яка зухвало вважала себе найрозумнішою, бунтарка і неслух, що бажає йти тільки власноруч обраним шляхом.
І коли з людьми, яким вона хотіла допомогти, починають траплятися нещастя, її не шкода. От, дивись, кажуть їй спеції, це розплата за твоє свавілля. За твою зухвалість. За твою зверхність. І читач киває головою, погоджуючись. І тільки втрачаючи все, втрачаючи власне життя і власне щастя, Тіло нарешті розуміє свою відповідальність за всіх, хто приходить до її маленького індійського магазину як до острівця спокою і затишку в такій злій, кусючій, непривітній Америці.
За таксиста, який ризикує власним життям задля бажання заробити ще трохи більше грошей.
За діда, онука якого закохалася в чоловіка іншої раси і пішла з дому.
За дружину, яку б'є чоловік.
За хлопця, що зв'язався з дурною компанією.
І от Тіло, що все життя боролася за власну свободу, нарешті, через стільки помилок і жертв, навчилася думати не тільки про себе, але і про всіх цих людей. І про багато інших - теж.