Як сказав би Станіславський, не вірю!
Тому що головний персонаж - бездоганна Мері Сью. Дівчина, вихована роботами яка виросла на астероїді в залишках корабля в компанії бортового штучного інтелекта Роббі, з перших днів прекрасно почувається в людському товаристві, затикає всіх за пояс і взагалі крута. Чому? Тому що літературу 19-20 століття читала, аякже. І змогла прекрасно користуватися на практиці книжковими знаннями, ага.
![](https://www.litmir.co/data/Book/0/90000/90865/BC2_1457150170.jpg)
Десь ближче до кінця книжки, після другого замаху, Ніккі Грінвіч на якийсь час стає людиною. И я навіть якось переглянула своє ставлення до неї. Але потім вона перемогла дракона - і реально, і фігурально - і знову стала геніальною дівчиною, яка виграла все, що можна виграти, обвела навколо пальця надпотужну космічну корпорацію, заробила бабла собі на навчання, і ще на дослідницький центр залишилося.
Ще у цьому творі, як і в будь-якому поважному янг-едалт, є любовна лінія. Цілковито підліткова з цим ось "вона його любить, але думає, що він її не любить, а він любить, але думає, що вона його ні" і, звичайно ж, з хепі-ендом у вигляді діалогу, в якому концентрація слів "завжди" та "ніколи" зашкалює абсолютно по-підлітковому.
З хорошого у цій книзі є динамічний сюжет з пригодами, замахами, лабіринтами і печерами, друзями, ворогами, монстрами і няшами. Але найкраще в ній - це якісні, популярно викладені описи багатьох сучасних наукових концепцій. Прочитавши книжку, можна дізнатися про зародження Всесвіту і походження Місяця, про кільця Сатурна і смуги тигра, про чорні діри та білкові молекули. І ще про багато питань історії, соціології, психології і т.д. і т.п. Такий собі сучасний космічний Жуль Верн.
Комментариев нет:
Отправить комментарий