Закінчила "Моряк, якого розлюбило море" Юкіо Місіми і намагаюсь збагнути, що це я зараз прочитала.
Ні, сюжет зрозумілий, посил, філософія - також, але вони настільки чужі і незрозумілі для мого європейського мозку, що складається враження, що це взагалі не про людей. Але насправді - просто не про європейців. Для мене ці люди - незрозумілі інопланетяни.
Троє героїв цієї історії - рівнозначні і повноцінні.
Ось Фусако. Бізнес-вумен, удова, мати. Вона продає імпортні товари, робить з сином уроки (крім математики), а вечорами часом сидить перед дзеркалом, одягнена лише в улюблений парфум. Через п’ять років після смерті чоловіка вона приводить в дім іншого. У нього широкі груди, сильні руки і засмагле обличчя. Я погляд, яким, імовірно, дивляться моряки на корабель, що наближається: незрозуміло, чого від нього чекати, і передчуття небезпеки та радості зливаються воєдино.
ЇЇ син Нобору - тринадцятилітній підліток. У нього - і ще шістьох хлопців, серед яких він - Третій, своя філософія, своє бачення життя. Головне в ній - Пустота і Хаос. Батьки - головні злодії, тому що Нав’язу.ють. Виховують. Але саме у них, у дітей, є сили змінити цей світ, і дорослі навіть постаралися і залишили їм шпаринку для цього: до 14 років вони не несуть карної відповідальності. Нобору дивиться на чоловіка матері з захопленням: Герой! Моряк! І з кожною лідською, не геройською фразою, з кожним людським вчинком розчаровуються. Кожна улеслива посмішка записується як злочин. Кожний компроміс вважається виявом слабкості і записується туди ж.
І, нарешті, Рюдзі. Моряк, якого розлюбило море. Людина, яка "не был, не состоял, не привлекался, не участвовал". А просто мріяв про море, про подвиг, славну смерть і прекрасну жінку. Але саме жінка відібрала у нього море і мрії, перевдягла в английський костюм і влаштувала працювати у свій магазин. Мабуть, він міг би знову піти в море. Знайти свій маяк, який освітив би його героїчну смерть. А може, і ні. Адже по суті три складники - слава, жінка і смерть - зустрілися в одній точці, "в сухому доці" підлітків, з видом на море.
Ні, сюжет зрозумілий, посил, філософія - також, але вони настільки чужі і незрозумілі для мого європейського мозку, що складається враження, що це взагалі не про людей. Але насправді - просто не про європейців. Для мене ці люди - незрозумілі інопланетяни.
Троє героїв цієї історії - рівнозначні і повноцінні.
Ось Фусако. Бізнес-вумен, удова, мати. Вона продає імпортні товари, робить з сином уроки (крім математики), а вечорами часом сидить перед дзеркалом, одягнена лише в улюблений парфум. Через п’ять років після смерті чоловіка вона приводить в дім іншого. У нього широкі груди, сильні руки і засмагле обличчя. Я погляд, яким, імовірно, дивляться моряки на корабель, що наближається: незрозуміло, чого від нього чекати, і передчуття небезпеки та радості зливаються воєдино.ЇЇ син Нобору - тринадцятилітній підліток. У нього - і ще шістьох хлопців, серед яких він - Третій, своя філософія, своє бачення життя. Головне в ній - Пустота і Хаос. Батьки - головні злодії, тому що Нав’язу.ють. Виховують. Але саме у них, у дітей, є сили змінити цей світ, і дорослі навіть постаралися і залишили їм шпаринку для цього: до 14 років вони не несуть карної відповідальності. Нобору дивиться на чоловіка матері з захопленням: Герой! Моряк! І з кожною лідською, не геройською фразою, з кожним людським вчинком розчаровуються. Кожна улеслива посмішка записується як злочин. Кожний компроміс вважається виявом слабкості і записується туди ж.
І, нарешті, Рюдзі. Моряк, якого розлюбило море. Людина, яка "не был, не состоял, не привлекался, не участвовал". А просто мріяв про море, про подвиг, славну смерть і прекрасну жінку. Але саме жінка відібрала у нього море і мрії, перевдягла в английський костюм і влаштувала працювати у свій магазин. Мабуть, він міг би знову піти в море. Знайти свій маяк, який освітив би його героїчну смерть. А може, і ні. Адже по суті три складники - слава, жінка і смерть - зустрілися в одній точці, "в сухому доці" підлітків, з видом на море.
Комментариев нет:
Отправить комментарий