Джордж Мартін. Пісня льоду й полум’я

Уфф, нарешті я його дочитала!

Коли влітку вийшов сьомий сезон «Гри престолів», мі запустили першу серію і зрозуміли, що не дуже пам’ятаємо, хто всі ці люди і що вони взагалі роблять. І вирішили передивитися.

А я згалада, що читала лише три книги з п’яти, і вирішила... ага, перечитати все спочатку. Тому що не пам’ятала, хто всі ці люди і далі за текстом.

І от нарешті вчора перегорнула останню сторінку п’ятої книги і зітхнула з полегшенням, бо втомилася — дуже. Мало того, що тексти самі по собі об’ємні і від книги до книги постійно збільшуються, так ще і величезна кількість героїв, яких треба тримати в голові, подій, сюжетних ліній, за якими треба слідкувати... Втомлює.

Але книжка — класна. Хоч і типу фентезі, але про людей. Скандали, інтриги, розслідування, кров, кишки, секс... Автор надихався подіями війни Білої та Алої троянд, тож ось вам криваве середньовіччя у всій своїй жахливій красі.

Сюжет — надзвичайно динамічний. Постійно щось трапляється, хтось кудись їде, хтось когось шукає, вбиває, зраджує, плете інтриги, намагається відстояти свою або не свою честь. Сюжетних ліній — велика кількість, іноді в них складно не заплутатися, проте всі вони рано чи пізно перетинаються, до чогось ведуть, висяків немає. Все за Чеховим: якщо на стіні висить рушниця, вона обов’язково вистрелить. І ще — після убивства в першій же книжці Неда Старка ніколи не знаєш, хто помре наступним.

Персонажі — неоднозначні і динамічні. Вони розкриваються у циклі, показують то одну, то другу свою сторону, кожен з них — чемодан з подвійним, а то і потрійним дном. Іноді моя думка про персонажів протягом твору змінювалася на геть протилежну. Іноді я розчаровувалася в них. Іноді — навпаки, зачаровувалася. Деякі мені не подобалися, деякі відверто бісили, деякі — не виправдовували очікувань. Але жоден не залишав байдужим.

Отже, висновок. Мені дуже сподобалось. І я захоплююся майстерністю автора, як йому вдалося написати таку кількість літер і тримати рівень. І чекаю наступну книжку, да.

Пробувала, до речі, читати український переклад — не зайшло, особливо з іменами перекладачі намудрили (від Малюка-Павлюка, який Small Paul, у мене досі око тіпається)