Ці 13 історій я читала довго. Не тому що тяжко йшло, не тому що нецікаво. І навіть не тому що хотілося розтягнути насолоду. Сама книжка вимагала такого темпу: не поспішати, відчувати, спостерігати...
Це печальні 13 історій про любов, сім’ю, втрати і самотність. Про любов до себе, до інших, до дітей, світу і життя.
Олівія Кіттерідж - зв’язкова ланка. В деяких історіях вона - головний герой. В деяких - дружина, вона десь там, удома, в’їдливо коментує, готує вечерю, може розкричатися чи побити посуд. В деяких - мати дорослого сина, що ревнує до невістки. У когось вона викладала в школі, до когось підсіла в машину без запрошення, просто тому що впізнала, до когось зайшла в гості в належний час.
І знаєте, вона така... справжня, ця Олівія Кіттерідж. Зі складним характером, так, егоїстична, так. Але у неї на плечі чомусь плачуть. Їй чомусь розповідають сокровенне. Іноді, рідко-рідко, але в найтяжчі моменти.
Ці 13 історій про неї: про мужа, що був закоханий у свою молоду співробітницю (платонічно), і про її колегу-вчителя, в якого була закохана вона (теж платонічто), про сина, який не схотів жити в будинку, що вона збудувала для нього, про багатьох знайомих маленького містечка у штаті Мен.
Крізь ці 13 історій проходить все її життя: скандали з сином-підлітком, будівництво житла, поїздки з чоловіком за продуктами та будматеріалами, з одної з яких вона повернулася вже зовсім самотньою, поїздки до сина - і знову самотність. Самотність, весна і тюльпани.
Мені дуже сподобалася кінцівка, яка дає надію, що навіть якщо тобі 72, все одно в один прекрасний день самотності у твоєму житті може стати трішечки менше.
Це печальні 13 історій про любов, сім’ю, втрати і самотність. Про любов до себе, до інших, до дітей, світу і життя.
Олівія Кіттерідж - зв’язкова ланка. В деяких історіях вона - головний герой. В деяких - дружина, вона десь там, удома, в’їдливо коментує, готує вечерю, може розкричатися чи побити посуд. В деяких - мати дорослого сина, що ревнує до невістки. У когось вона викладала в школі, до когось підсіла в машину без запрошення, просто тому що впізнала, до когось зайшла в гості в належний час.І знаєте, вона така... справжня, ця Олівія Кіттерідж. Зі складним характером, так, егоїстична, так. Але у неї на плечі чомусь плачуть. Їй чомусь розповідають сокровенне. Іноді, рідко-рідко, але в найтяжчі моменти.
Ці 13 історій про неї: про мужа, що був закоханий у свою молоду співробітницю (платонічно), і про її колегу-вчителя, в якого була закохана вона (теж платонічто), про сина, який не схотів жити в будинку, що вона збудувала для нього, про багатьох знайомих маленького містечка у штаті Мен.
Крізь ці 13 історій проходить все її життя: скандали з сином-підлітком, будівництво житла, поїздки з чоловіком за продуктами та будматеріалами, з одної з яких вона повернулася вже зовсім самотньою, поїздки до сина - і знову самотність. Самотність, весна і тюльпани.
Мені дуже сподобалася кінцівка, яка дає надію, що навіть якщо тобі 72, все одно в один прекрасний день самотності у твоєму житті може стати трішечки менше.
Комментариев нет:
Отправить комментарий