воскресенье, 10 декабря 2017 г.

Юстейн Гордер. Донька циркача

Цікаво, чи існують насправді такі люди - генератори ідей, які продають ці ідеї письменникам? Книжка "Донька директора цирку" - саме про таку людину.

Це своєрідна сповідь, розказана великим фантазером напередодні найважливішої події його життя.

У книжці безліч різноманітних історій, які з'являлися у мозку нашого героя з раннього дитинства. Це навіть не повноцінні історії - прості фабули, бо розвивати їх немає часу, іх місце заступають наступні, але ж які цікаві! Тут вам і детективи, і антиутопії, і постапокаліпсис, і все що душа забажає.

Та одна історія періодично повторюється. Це історія про доньку директора цирку, яка зникла в дитинстві і яку - вже дорослою - батько впізнав у момент смертельної небезпеки.

Герой розказував цю історію тричі: вперше - жінці, з якою вперше у житті захотів провести більше, ніж одну ніч; вдруге - маленькій донечці цієї жінки (і, власне, своїй теж); втретє - через багато років майже незнайомій жінці, після чого вона плакала і проклинала його.

Легко розказувати про те, як хтось через багато років відчув в іншій - незнайомій і дорослій - людині рідну кров, дитину, втрачену зовсім маленькою.

Але чи буває так у реальному житті?

Комментариев нет:

Отправить комментарий